Сьогодні я втретє пишу відгук про книгу.

Тому що:

вона справді цікава;
корисна для таких новачків як я і для зубрів бізнесу;
в ній є посилання, які принесуть допитливому читачеві ще багато чого нового в бізнесі.

Але офісний планктон (шеф якого прочитає цю книгу) зненавидить авторів.

Тому що:

там є поради, як наймати працівників;
там написано, як працівники крадуть і що з цим робити;
Як карати і заохочувати працівників.

І це ще не все.

Просто почитайте її.

Ті, хто не байдужий жо свого майбутнього, почали тренінг і є позитивні результати.

Хто ще хоче отримати результат? Зголошуйтесь на тренінг!

Чи відоме вам таке відчуття, що ви потрапили у фільм “День сурка”? Ви щодня ходите на роботу, там повторюєте ті ж самі рухи, вас оточують ті ж самі люди говорять ті ж самі слова, а потім повертаєтесь додому і зранку все повторюється? Хочете почати нову справу, щоб працювати на себе, але не знаєте з чого і як почати? Тоді зголошуйтесь на тренінг для початку власного бізнесу «Сартосфера, або На старт! Увага!»

Над рідним Кам’янцем під прапором РФ

Звіт про політ (поки що не фото)

Отже, зранку ми сіли у "Соболь" - це російська "Газель"-всюдихід і поїхали за місто. Погода була досить вітряна, але для професіоналів-пілотів дуже навіть льотна.

Похвалюсь, що куля у нас була велика, навіть дуже. Що там казати, найбільша в усьому постСССРівському просторі. 4500 кубометрів. В гондолі (кошику) крім пілота й 4-х балонів з газом, нас було восьмеро, а це вам не жарти!

Старт був прикольним. Спочатку ми все вивантажили з причепу, розклали саму кулю на землі (яка вона здоровенна!), причепили гондолу. Потім фахівці включили здоровенний пропелер, який нагнав у кулю повітря. Я тримав разом з усіма, але мене хитало як ляльку.

Наступив час це повітря в середині нагріти величезною запальничкою, яка потім буде підігрівати повітря під час польоту.

Коли нагріли, купол піднявся, але обережні повітроплавці причепили її до машини, щоб без нас не втікла.

Ми застрибнули всередину, а кілька ще людей тримали гондолу, щоб її не кидало по полю.

Три-два-один, двигуни загули... Тобто, не двигуни, а велика запальничка. І ми відірвались від землі, ні, від снігу.

Пілот наш був із Москви, але я цього не знав і говорив з ним українською. Він кивав, але нічого не відповідав. Спочатку, я думав, що він зосереджений на польоті, але потів з’ясувалось, що він мене не розуміє.

Коли я перейшов на "общєпонятний" він почав розказувати, яка наша швидкість, висота, деякі цікаві нюанси повітроплавання.

Пролетіли ми над моїм рідним містом, над фортецею, над цвинтарем і сміттєзвалищем - одним словом- романтика!

Приземлення було (як потім з’ясувалось) екстремальним. Добре, що ми цього не знали, бо точно би злякались. Велика швидкість вітру заважала просто опуститись на землю. Нас тягнуло по полю, а чудо-пілот гальмував дуже обережно і ми жодного разу на черпали бортом снігу, як це робили менш щасливі літуни вчора (із розмов після польоту).

В решті-решт гондола завалилась на бік, я впав, намагаючись все зазняти на відео, біля мене упав ще один, а решта - на нас.

Рачки ми повилазили з гондоли, змотали кулю, перевернули гондолу.

Тих, хто летів уперше, посвятили в повітроплавці. Надали титул графів, підпалили жмут волосся на голові та загасили шампанським (традиція).

От і все.

 

На жаль фотки я не можу перелити в комп - дротика загубив, тому це буде пізніше.

Щойно подзвонив Сергій Акимович і сказав, що завтра я полечу на повітряній кулі (сподіваюсь, погода не підведе!).
Чекайте на фотозвіт.

Не писав півроку. Скільки всього трапилось за цей час! Планую відновити блог, хоча ще думаю, чи варто?

Один з видів маркетингу - багаторівневий.
Хто щось знає про це - скажіть вашу думку.
Зацікавився самим принципом, і не буду агітувати за якусь конкретну компанію (:

Всі знають про закон Мерфі. Всі читають їх, коментують, сміються. Але, чомусь, ніхто не думає, що ці псевдозакони працюють проти нас! Тому я проголошують нові закони (для зручності назвемо їх законами Крока):

Не для слабонерних! Немає яєць - немає слави.

Canon

Тисячерукий дзен-бог надихнув двох японців назвати у свою честь щойно винайдений фотоапарат. Логотип, відповідно, був з руками. Рук я нарахував 16, де поділись ще 964 - невідомо, але лого було складне для сприйняття (1934 рік, одначе).

 

А чому ми знаємо бренд Canon а не Kwanon?

Хитрі брати Goro Yoshida та Saburo Uchida зареєстрували купу слів, подібні до назви бога. Їхній вибір зупинився на знайомому нам з дитинства  Canon'і.

Тепер не тільки фотіки, але й принтери і копіювальні апарати перебувають під лагідним покровительством Милосердного.

До речі, а ви знаєте, як в Монголії називають ксерокси, якими розмножують документи?

Правильно - кенони!

Справа в тому, що на пострадянський ринок першою прийша корпорація Xerox.

А на монгольський - Canon.

Ось такая маркетингова загагадка!